5 клас (Обслуговуюча праця)

5 А,Б клас

27 квітня 2020 р.

Тема: 

"Вибір та обгрунтування теми проекту (виду ляльки-мотанки). Планування роботи з виконання проекту"

1. Опрацювати теоретичний матеріал.

2. Переглянути відео:

https://www.youtube.com/watch?v=a26M-B9oEOE

https://youtu.be/QUKnwDuNxMc

https://youtu.be/upbQ0k8eN4U

3. Виготовлення ляльки мотанки.

Домашнє завдання:

1.Виконати ляльку-мотанку з одного клаптика тканини. Сфотографувати та відправити на електронну адресу: bussinnka09@gmail.com

Дедлайн 03.05.2020

2.Виконати тест за посиланням:    join.naurok.ua     
Код доступу 322146

Дедлайн: 27.04.2020 до 21-00 

"Мозковий штурм":

·        Яка у вас найулюбленіша іграшка?

·        Як вона до вас потрапила?

·        Де раніше діти брали іграшки?

·        З якого матеріалу раніше виготовляли їх?

1. Українська народна іграшка.

                   Українськi народнi iграшки роблять з рiзних матерiалiв, переважно природніх: з глини, тіста, дерева, соломи, лози, паперу та iнших. Де-не-де ще збереглися керамiчнi та дерев'янi iграшки - «лялька», «кiнь», «птах» тощо, датованi ХІХ столiттям. Глинянi забавки майже в ycix гончарських селах виробляли переважно жiнки i дiти гончарiв, а з окремих центрiв iграшки вивозили на ярмарок. Гончарi налaгодили виробництво свищикiв у виглядi коникiв, баранцiв, пiвникiв. Українськi майстри роблять також дотепнi механiчнi забавки з рухомими деталями - Фiгурки з'єднаних планками ведмедiв, ковалiв, ткачiв, теслярiв, якi гарно "працюють" у парi в наслiдок руху планок. Українськi дiвчатка здавна гралися ляльками, зробленими з клаптиків тканини. Їх виготовляли для дiтей мами i бабусi. А також iграшки, пов'язанi з календарними обрядами. Haвесні мами випiкали для своїх дiтлахiв «жайворонки» з тіста, аби тi закликали за їхньою допомогою з вирiю пташок. На Рiздво пекли пряники - «пiвники» i «коники». На Великдень робили великодню ляльку-панянку з трави. Уci українськi iграшки навiть складно перерахувати: це свищики, мотанки, iграшковий посуд, човники, вiзочки, коники з вершниками, дзиги, вiтрячки, деркачi, фуркала, всiлякi цяцьки з кори, дерева, глини, соломи, з овочiв, квітів, трави тощо. Здебiльшого дiти виготовляли їx caмi

               Стародавня лялька традиційно робилася без обличчя. Звичайно, у дітей були ляльки з вишитими або намальованими обличчями, але серед них обов'язково. Одна – безлика, тому що вважалося: лялька без обличчя має силу оберегу. Дитина грається з лялькою, а лялька її оберігає. Ляльку-берегиню робили із соломи, лика, лляного кужеля. Таких ляльок просто тримали в домі, щоб вони оберігали весь дім і сім'ю. Ляльки ці брали участь в житті сім'ї від народження до похорону. Берегиню робили вручну-вважалося, що колоти берегиню голкою не можна. Якщо лялька призначалася дитині,  тканину для неї не різали, а рвали руками. Сьогодні вже ніхто не дотримується таких суворих правил, але мобільна підвіска з ляльок-оберегів-бажана прикраса будь-якого дому. Лялечки, зроблені для захисту дітей (Кувади), вивішували над колискою після хрещення немовляти, щоб оберігати його від незліченних підступів злих духів. Зробити таку лялечку не складно. Головне - акуратність. У зв'язці може бути від 3 до 5 лялечок з різнокольорової тканини.

В Україні мотанки робили у кожній хаті де були діти. У мотанки не було обличчя, замість нього з ниток викладали хрест. Такі ляльки служили дітям не лише іграшкою, але й оберегом. А ще, мотанки замовляли, і тоді вони ставали магічними. Викликали чи зупиняли дощ або забирали на себе хворобу. Лялька-мотанка традиційно робилася не з нових тканин а з старих (зі старого одягу). Наприклад: якщо ляльку робили на одужання, то основною умовою було робити з ношеної тканини. Мотанка є домашнім оберегом, символом роду. Довга коса символізує довге і щасливе подружнє життя.

Існувало три типи ляльок-мотанок:

·        немовля

·        баба

·        молода дівчина

За призначенням вони були різні. Наприклад:

«Берегиня» - це лялька з піднятими руками, виготовляється на щасливе життя, збереження ладу в сім`ї, на жіноче щастя.

«Годувальниця» - робиться з великими грудьми, які символізують щасливе материнство.

«Травниця» -наповнюється особливим збором трав; виготовляється на міцне здоров`я або одужання. 

«Зернушка(крупниця)» - наповнюється зернятами жита, пшениці, рису, гречки, гірчиці тощо. Це оберіг достатку. 

«Нерозлучники» - у них одна спільна рука, на яку згодом, з народженням дітей, підвішуються лялечки-дітки. Таку ляльку прийнято виготовляти на весілля як оберіг на довге і щасливе подружнє життя. 

Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під'юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи - минулий, теперішній і майбутній; обов'язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - що символізує зв'язок з небом. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника.

У дохристиянські часи мотанки робили з найпростішого матеріалу – сіна, клаптиків тканини, ниток, стрічок. Люди знали, лялька не може бути на когось подібною. Мати, створюючи донці іграшку, ніколи б не наважилась намалювати очі, ніс або губи. Замість людських рис у неї на обличчі хрест – символ Сонця.

           З давніх часів в українських сім'ях молода мати, що чекала дитину, робила ляльку-мотанку, «Пеленашку» яка уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю ляльку, і вона ставала оберігом дитини, її захисницею, символом зв'язку дитини із своїм родом, і цей зв'язок захищав людину, де б вона не була.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА

Послідовність виготовлення ляльки «у подарунок»

Подивитись відео (майстер-клас виготовлення)

1.    Підготувати матеріал:  проста натуральна тканина розміром 20х30 см, нитка №10 і наповнювач (вата, вєтошь, синтепон, холофайбер).

2.    Викласти наповнювач на середину тканини. Скласти тканину навпіл, вздовж довгої сторони.

3.    Сформувати голівку. Слідкувати, щоб зрізи тканин лягли рівно  і симетрично. Обмотати довгою ниткою навколо голівки і зав`язати на спині вузлик. Один край залишити вільним, а другий буде далі в роботі.

4.    Сформувати руки і знайти талію ляльці. Робочою ниткою на груді зробити хрест: спочатку з під лівої руки на праве плече (2 рази), навколо талії (2 рази), з лівого плеча під праву руку (2 рази), навколо талії (1-2рази), зв`язати нитки на спині.

5.    Вирівняти всі складки народної ляльки власноруч. Ось така лялька вийшла.

Ляльки «у подарунок» з тканин кофейних кольорів. Ними можна прикрасити приміщення, або просто подарувати близькій людині.

БАЖАЮ УСПІХІВ!

5 А,Б клас (понеділок)
13 квітня 2020 р.

Тема: "Вибір та обгрунтування теми проекту "Великодній заєць". Планування роботи з виконання проекту"

1. Опрацювати теоретичний матеріал за посиланням

2. Переглянути відео:https://www.youtube.com/watch?v=a26M-B9oEOE

3. Виготовлення сувеніру "Великодній заєць" за Інструкційною карткою

Домашнє завдання: Виготовити сувенір "Великодній заєць". Сфотографувати та відправити на електронну адресу: bussinnka09@gmail.com  Дедлайн 19.04.2020


Зараз всі православні готуються до Великодня. Це одне з  найрадісніших свят.
Великдень в Україні асоціюється з постом, Паскою, писанками і багатим святковим столом. Кожна господиня намагається якнайкраще приготувати всі страви. Я пропоную завчасно продумати, як прикрасити святковий стіл,   виготовити великодні прикраси.
Ви і не замислювались про значення кроликів на багатьох малюнках, картинках, листівках, пакувальних пакетах, схемах, пасхальних вишивок.  Поруч з яйцями зображують Паску, рушник, а в Німеччині є традиція збирати яйця, які розклав кролик, це можно дізнатися з розповіді.
«Великодній заєць — це уявний заєць, що за звичаєм розмальовує яйця до Великодня та ховає їх у саду. Діти шукають Великодні яйця вранці у Великодню неділю»
Великодній заєць входить поступово і в нашу традицію. Звісно, що до пошуку яєць на подвір`ї нам ще далеко, але оформлювати інтер`єр і святковий стіл з зображенням зайчиків може бути доречним.
На уроках трудового навчання в проекті "Народна лялька" я виділила місце і для великоднього зайця.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА "Виготовлення зайця з тканини"

Заєць з тканини, або з носової хустини відомий для багатьох бабусь. Ця народна лялька — одна з самих швидких у виготовленні. Достатньо зав`язати один вузол! Це вже зараз в неї ховають цукерки, крашанки і такий зайчик стає прикрасою столу, а раніше з нею просто гралися діти. Зробити таку просту іграшку можна будь де, навіть в дорозі.
Для його виготовлення використовують квадратний лоскут, або носову хустинку. Якщо зайчик призначений для зберігання писанки, то розмір клаптика тканини повинен бути 35х35 см.
Послідовність виготовлення зайця з тканини
1. Покласти квадрат, як ромб.
2. Загнути два притилежні кути до середини.
3. Потім ще один раз.
4. Скласти цю довгу смужку навпіл.
5. Зав`язати вузол — це і буде голова зайчика, а гострі кути -вуха.
6. У вільну петлю вставити  яйце, або цукерку.

ВІДЕО: майстер-клас виготовлення сувеніру "ВЕЛИКОДНІЙ ЗАЄЦЬ"

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ

Оскільки така прикраса з тканини для крашанки виготовляється дуже швидко, то урок ще наповнила різними варіантами складання підставок з паперу, які ви за бажанням можете зробити собі на свято.

БАЖАЮ УСПІХІВ!

5 А,Б клас (понеділок)
06 квітня 2020 р.

Тема: "Машинні шви. Графічне зображення швів і техніка їх виконання"

1. Ознайомитись із значеннями та вміти розрізняти:

• шов
• ширина шва
• з'єднувальні шви: зшивні (в запрасування, в розпрасування)
• крайові шви: шви упідгин (з відкритим зрізом, з закритим зрізом, з обкантувальним зрізом)
• умовні позначення (графічне зображення)
• інструкційна карта
• технологічна операція
• зметування
• приметування
• заметування
• зшивання
• пришивання
• застрочування 

2. Виконати: шов розмір (1 тканина 10х10)  "упідгин із закритим зрізом" -   Інструкція №1
                     (2 тканин 10х10)    шов "подвійний" - інструкція №2
3. Сфотографувати та відправити на електронну адресу: bussinnka09@gmail.com
ДЕДЛАЙН -12.04.2020

Я гадаю, що кожен з вас прагне, щоб виготовлений виріб був якісним, охайним.

Від чого залежить якість готового швейного виробу?

• Якість готового швейного виробу насамперед залежить від якості виконаних швів, які застосовуються під час пошиття: дотримання технічних умов їх виконання, рівності та ширини строчки, довжини стібка.   

Для ознайомлення:

     Залежно від призначення і конструкції виконання шви поділяють на з'єднувальні, крайові та оздоблювальні. При виконанні машинних швів дотримуються технічних умов виконання та застосування.

     Шов – одна або кілька строчок, накладених для скріплення або обробки частин виробу.

     Ширина шва – відстань від краю виробу до строчки.

     До з'єднувальних швів відносять: зшивні (в запрасування, в розпрасування) – ширина шва залежить від його призначення й виду тканини – застосовують для з’єднання деталей однакової довжини, бічних і плечових зрізів.

     До крайових швів відносять: шви упідгин (з відкритим зрізом, з закритим зрізом, з обкантувальним зрізом) – крайовий шов шириною 0,5...1 см – застосовують для обробки підігнутих країв деталей або виробу.

     Усі машинні шви відповідно мають умовне позначення (графічне зображення).

Зшивний у запрасувння

Шов зшивний

Зшивний у розпрасування 

                                                      Шов упідгин із закритим зрізом

Щоб полегшити виконання ручних, машинних і волого-теплових робіт у процесі виготовлення виробу використовують різні види документації. 

     Одним із видів документації є інструкційна карта. В інструкційній карті відображають послідовність виконання робіт, найчастіше у вигляді таблиці. Усі операції пронумеровані в порядку їх виконання, записані словесно і поряд зображені графічно.

     Технологічна операція – це сукупність робіт, які виконує робітник на одному робочому місці. Кожна операція є закінчена частина технологічного процесу.

Зметування – тимчасове з’єднання нитками двох або кількох деталей, приблизно однакових за розмірами.

Приметування – тимчасове з'єднання нитками малої деталі з великою.

Заметування - тимчасове закріплення нитками підігнутого краю деталі або виробу.

Зшивання – з’єднання нитками двох або кількох деталей, приблизно однакових за розміром.

Пришивання – з’єднання нитками різних за розмірами деталей.

Застрочування – прокладання строчки для закріплення підгорнутого краю деталі чи виробу.

Інструкційна карта № 1. Виконання шва упідгин із закритим зрізом

Назва	Графічне, умовне позначення	Послідовність виконання
Шов  упідгин із закритим зрізом		(1 тканина 10х10)   Припуск на виконання шва: 2 см. 1. Зріз деталі перегнути на виворітний бік на 1 см, потім перегнути ще раз, слідкуючи, щоб згин проходив по розмітці. 2. Прострочити на відстані 0,1 -0.2 см від внутрішнього згину. 3. Припрасувати. У нас не має можливості виконати цей шов на швейній машинці. Тому, виконуємо ручним швом "назад голка"

Інструкційна карта № 2. Виконання шва упідгин із закритим зрізом

(2 тканини 10х10)  

НАГАДУЮ! У нас не має можливості виконати цей шов на швейній машинці. Тому, виконуємо ручним швом "назад голка"

5 А,Б клас (понеділок)

30 березня 2020 р.

Тема: "Машинні шви. Графічне зображення швів і техніка їх виконання"

Ознайомитись:

• Ознайомтесь з ВИДАМИ МАШИННИХ ШВІВ
• Ознайомтесь з Термінологією ручних робіт
• Ознайомтесь з Термінологія машинних  робіт
• Ознайомтесь з Термінологія ВТО робіт
• Записати та замалювати у зошит (зберігати записи)  Графічне зображення швів

Виконати практичну роботу:

"Виконання зшивного шва" (зшиваємо ручним швом "строчка", "назад голка") сфотографувати та відправити на ел.адресу: bussinnka09@gmail.com

ДЕДЛАЙН 05.04.2020

ВИДИ МАШИННИХ ШВІВ

Термінологія ручних робіт

Зметування деталей швейного виробу — тимчасове ниткове з'єднання двох або більше деталей. Зметують бічні зрізи виробів.

Приметування деталей швейного виробу — тимчасове ниткове з'єднання дрібних деталей з великими. Приметують, наприклад, кишеню.

Заметування деталей швейного виробу — тимчасове ниткове за­кріплення підігнутого краю деталі, складок, виточок, защипів. Заме­тують низ виробу.

Термінологія машинних  робіт

Зшивання швейного виробу — ниткове з'єднання двох і більше приблизно однакових за розмірами деталей по суміщених краях (біч­них, плечових швів, пілочок, полотнищ спідниці).

Пришивання -з’єднання різних за

        розміром деталей

Застрочування закріплення підігнутого краю  деталі або виробу

Термінологія ВТО робіт

Розпрасувати —  розкласти в різні боки припуски швів.

Припрасувати- зменшити товщину шва, краю  деталі

Запрасувати — відігнути припускі швів в один бік і закріпити їх у такому положенні.

 Пропрасувати — видалити згини й замини на тканині або виробі.

Графічне зображення швів

Зшивні шви:

      Інструкційна карта 

Виконання зшивного шва і його видів.

1.Скласти деталі лицьовою стороною в середину, вирівняти зрізи. Зметати деталі на відстані 1 см. Від зрізу.

2. Зшити деталі на швейній машині. Щоб нитку зметування  було легше видалити  машинну строчку прокладають поруч зі сторони зріза тканини 

3. Видалити нитку зметування.

4. В залежності від виду зшивного шва зрізи припрасувати, розпрасувати або запросувати.

5 А,Б клас (понеділок)

23 березня 2020 р.

1. Ознайомитись з матеріалом:

• Будова швейної машини.
• Заправляння верхньої та нижньої нитки в швейну машину.
• Виконати тест:  за посиланням -  join.naurok.ua   код - 272113                  

Тема: "Ознайомлення з будовою швейної машини. Заправляння ниток у швейну машину "

•      Назвіть елементи технологічного процесу (предмети праці, знаряддя праці і сама праця)
• Наведіть приклади ручних знарядь праці.  У яких технологічних процесах їх використовують?
• Назвіть типові знаряддя праці для ручної обробки різних конструкційних матеріалів. Для ручної обробки тканини.

Окрім ручних знарядь праці використовують технічні засоби. Сучасна техніка надзвичайно різноманітна.

•  Наведіть приклади технічних засобів.  
• Яке, на ваш погляд, їх основне призначення? (повна або часткова заміна ручної раці з метою підвищення її продуктивності)
•  За якими ознаками можна поділити технічні засоби?

КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ

•  До яких груп даної класифікації ви віднесете швейну машину?
• Для виконання яких технологічних операцій призначені швейні машини?
• Швейні машини поділяють на побутові і виробничі (універсальні, спеціальні та ін.)
• Швейні машини розрізняються за зовнішнім виглядом, формою окремих частин і навіть розташуванням деяких пристроїв. Не дивлячись на існуючу різноманітність, усі швейні машини мають подібну будову.

Знайомство з побутовою швейною машиною на прикладі кількох моделей (2М класу ПМЗ, «Чайка» класу ПМЗ).

Інструкційна картка №1

Полегшує керування машиною  - привод.

Він буває:

1.     ручний

2.     ножний

3.     електричний

Які, на ваш погляд, переваги має кожен з приводів?

Правила безпечної роботи на швейній машині

Санітарно-гігієнічні вимоги під час роботи на швейній машині

Швейна машина – складний механізм, який потребує дотримання певних правил безпеки.

·        Складіть правила техніки безпеки при роботі на швейній машині.

·        Порівняйте їх з правилами, записаними в Інструкції  (Додаток 1).

·        Як утворюється машинна строчка? (переплетенням двох ниток)

·        Що уявляє собою машинна строчка? (послідовний ряд стібків)

·        За допомогою якого пристрою ми можемо змінити довжину стібка?

· Спробуйте визначити серед запропонованих зразків правильні і неправильні строчки? У чому полягає їх неправильність?

Для виконання якісної строчки на швейній машині велике значення має правильне заправляння верхньої і нижньої ниток, тому що найменша неточність призводить до несправності в роботі машини.

Сьогодні я хочу познайомити вас з хазяйкою нашої майстерні Талантусею. Ця малесенька допитлива дівчинка завжди має до всього діло, ні секунди не марнує попусту, має умілі ручки, і дуже любить домоводство. Хоч ми її не завжди бачимо, та вона завжди за всім пильно спостерігає, допомагає старанним, підказує тим, хто хоче знати, надихає тих, хто хоче творити. А тим, хто не старається, спішить, робить абияк, може порвати чи заплутати ниточку, зав’язати непотрібний вузлик, заховати будь-який інструмент і таке інше. Словом, я сподіваюся, що ви з нею станете справжніми подружками.

А сьогодні Талантуся прийшла, щоб навчити вас правильно заправляти швейну машину. На цей випадок вона завжди розповідає цікаву пригоду, яка сталася з нею, коли вона захотіла дізнатися, куди ж веде ниточка від коточка? Як у казці.

·        А ви уважно простежте шлях Талантусі на своїх машинках та позначте цифрами послідовність заправляння верхньої нитки на картках:

  

Послідовність заправляння верхньої нитки

  - котушковий стержень

  - нитконапрямляч

  - шайби регулятора натягу верхньої нитки

  - виступ ниткопритягувальної шайби

  - компенсаційна пружина

  - важіль ниткопритягача

  - нитконапрямляч

  - нитконапрямляч

  - вушко голки

От же, взяла Талантуся ниточку за самий кінчик і промовила: «Куди ниточка веде взнати я бажаю…»,

І пішла так по машинці до самого краю,

Та за нитконапрямляч (2) зачепилася,

Впала й між шайбами регулятора натягу (3) опинилася.

За виступ ниткопритягувальної шайби чіплялася,

На компенсаційній пружині (4) гойдалася.

У вушко ниткопритягача (5) не помітила як потрапила,

Два нитконапрямляча (6,7) її далі поквапили,

Нитку до самого вушка голки (8) направили.

Ось так Талантуся верхню нитку й заправила.

Якість строчки залежить і від правильного натягу ниток. Для цього слугують регулятори натягу. Принцип роботи регуляторів натягу верхньої нитки в різних машинах за­галом однаковий. Розрізняються вони лише за конструкцією окремих деталей:

Регулятори натягу верхньої нитки

Верхню нитку пропускають між шайбами натягу, розмі­щеними на шпильці. Притискуються шайби конічною спі­ральною пружиною. Пружина фіксується гайкою, яка накручується на шпильку.

Натяг нитки регулюють тільки за опущеної лапки. Повертаючи шайбу за годинниковою стрілкою, її натиск збільшується, проти годинникової стрілки - натиск змен­шується, отже, нитка натягнута слабше.

Неправильна строчка

Верхня нитка натягнута

Верхня нитка натягнута сильніше нижньої                                                                  слабше 

                             

Звертаю вашуу учнів на те, що у різних побутових машинах нитку заправляють у голку з різних боків. Орієнтиром має слугувати нитконапрямляч, який знаходиться на голкотримачі та довгий жолобок голки.

Будова машинної голки.

Пропоную розглянути кілька машинних голок, які знаходяться у них на партах та відповісти на питання:

·        Чим будова машинної голки відрізняється від звичайної ручної?

·        Які відмінності між собою мають машині голки?

             Вушко           Довгий жолобок                    Номер голки         Колба

Машинна голка складається із колби для закріплення голки  голководі, леза з вістрям на кінці, біля якого міститься вушко, в яке заправляють нитку. Вздовж леза голки проходять два жолобки - довгий і короткий. Довгий жолобок оберігає нитку від перетирання під час проходження її крізь тканину. Короткий жолобок призначений для утворення петлі з верхньої нитки.

Машинні голки бувають різної товщини. Залежно від тов­щини голка має відповідний номер. Номер вказується на колбі. Чим більший номер, тим товща голка. Голку і нитки добира­ють залежно від товщини тканини, яку використовують.

Будова шпульного ковпачка. Заправляння нижньої нитки в машину

Для заправляння нижньої нитки в машину і регулювання її натягу використовують шпульний ковпачок, в який вставляється  шпулька  з  намотаною  на  неї  ниткою. Він складається з пластинчастої пружини, яка кріпиться до корпусу шпульного ковпачка гвинтом - регулятором натягу нижньої нитки.

Чим щільніше притиснута пружина до ковпачка, тим тугіше натягнута нитка. Натяг нитки посилюється поворотом гвинта   за   годинниковою   стрілкою,   а   послаблюється поворотом проти годинникової стрілки.

                   

                                                 Установочний палець                                                         Корпус шпульного

                              Косий                                                                                                                             ковпачка

Косий проріз під пружиною слугує для виводу нитки зі шпульки назовні. Для установлення шпульного ковпачка в машину слугує заскочка.

Установочний палець закріплює шпульний ковпачок у човниковому пристрої

                        Паз накладного кільця

Центровий стержень  

«Утворення машинного стібка»

Додаток 1

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ РОБОТІ НА ШВЕЙНІЙ МАШИНЦІ №1

1.     ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ.

1.1. Правильно одягніть спецодяг. Волосся обов'язково приберіть під косинку. Не допускайте звисаючих кінців галстуків, фартухів та ін.

1.2. Перевірте надійність заземлення електричної швейної машинки.

1.3. Ретельно підготуйте своє робоче місце до безпечної роботи.

1.4. Уважно вислухайте вчителя й отримайте завдання на урок.

1.5. Підготуйте до роботи свій інструмент і пристрої, впевнившись у їх справності.

1.6. Перед роботою переконайтеся у відсутності на лінії шва голок та шпильок.

1.7. Забороняється розпочинати роботу без дозволу вчителя.

2.     ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ.

2.1. Під час практичної роботи учні виконують тільки ті види робіт, які доручив учитель.

2.2. Використовуйте справний, добре налагоджений інструмент.

2.3. Використовуйте інструмент за призначенням. Інакше можна не тільки зіпсувати його, але й отримати травму.

2.4. Не нахиляйтеся близько до обертових частин.

2.5. Не тримайте пальці рук занадто близько до лапки, щоб голка їх не проколола.

2.6. Не відволікайтесь під час роботи і не відвертайте увагу інших.

2.7. Утримуйте робоче місце в чистоті.

2.8. Дбайливо ставтесь до устаткування, приладів, інструментів.

2.9. Інструменти загального користування беріть із дозволу вчителя і відразу після користування повертайте їх.

3.     ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ.

3.1. Упорядкуйте робоче місце, приберіть деталі, матеріал, сміття, відходи.

3.2. Приведіть інструменти у справний стан.

3.3. Старанно приберіть робоче місце.

3.4. Покладіть інструменти в порядок, установлений учителем.

3.5. Приведіть до ладу свій одяг і залиште майстерню з дозволу вчителя.

3.6. Після виходу учнів чергові розпочинають прибирання приміщення.

Додаток 2

Коротка  історія швейних машин

Ручні швейні машинки з'явилися близько двохсот п'ятдесяти років тому і не були механізмом зовні схожим на сучасний. Перший патент на винахід швейної машини був виданий англійцеві Чарльзу Вейзенталю в 1755 році, який отримав патент на голку, яку можна використовувати для швейного механізму. Машина ж так і не була створена. Пройшло ще 34 роки до винаходу англійця Томаса Саїнта, який і вважається першою справжньою швейною машиною. У 1790 винахідник запатентував машину, в якій шило робило отвір у шкірі і дозволяло голці проходити через неї. Критики вказували на те, що цілком можливо, що Саїнт лише запатентував ідею і найймовірніше, що сама машина так ніколи і не була побудована. У 1880-их була зроблена спроба відтворити машину по малюнках Саїнта і виявилось, що вона не працюватиме без значної модифікації.

Історія переноситься до Німеччини, де близько 1810 року, винахідник Бальтазар Кремс винайшов машину для пошиття кашкетів. Жодної точної дати не можна вказати, оскільки Кремс свої винаходи не запатентував. На початку 19-ого століття Австрійський кравець Джозеф Мадерспергер винайшов ряд механізмів і отримав патент в 1814 році. Він працював над винаходом до 1839 року на допомогу надану австрійським урядом, але так і не зумів зібрати воєдино всі елементи в одній машині і, кінець кінцем, помер убогим . Ще два винаходи були запатентовані в 1804 році: перший у Франції Томасом Стоуном і Джеймсом Хендерсоном – машина, яка намагалася копіювати ручне шиття, другий -  Скоттом Джоном Дунканом - машина для вишивки, що використовувала безліч голок. На жаль, нічого не відомо про долі цих винаходів.

У 1830 році французьким урядом був виданий патент та замовлення на виготовлення партії машин для пошиття військової форми Бартоломі Тімонье. До 1940-го року була побудована невелика фабрика, що налічувала 80 машин. Але розгнівані кравці, які шили вручну, розгромили фабрику, знищивши всі машини. Тімонье з новою моделлю машини виїхав до Англії, де заснував першу фабрику з виробництва одягу. На жаль, він прогорів і помер убогим в 1957 році.

У 1833 американський квакер Уолтер Хунт винайшов першу машину, яка не пробувала копіювати ручне шиття, а мала майже той же вигляд, що і всі наступні швейні машини, тобто голку з отвором на кінці і дві шпульки. Недоліком її було те, що вона шила лише прямо і невеликий відрізок тканини. Через дев'ять років його співвітчизник, Джон Гріноуг, винайшов робочу машину, в якій голка повністю проходила через тканину. Хоча модель була зроблена і показана, в надії на продаж її швейним магнатам, але нею ніхто не зацікавився. У 1845 році американець Еліас Хоу отримує патент на першу машинку з човниковим механізмом. Якщо вам буде цікаво, як виглядала і як працювала ця машинка, то цей тип машин можна і зараз зустріти у деяких бабусь, їх в народі називають по імені виробника "Поповкой".

Виготовлялися вони в майстерні купця Попова під маркою "Singer", "Подружжя Попови","Singer і Попов". Човник рухався уздовж машини, голководій - квадратного перетину, регулювання натягнення нитки було найпримітивнішим. Як правило, в човнику нитка проходила через дірочки і чим більше, тим сильніше було натягувавання. Треба сказати, що при всіх своїх недоліках ці машини служать людям і понині. Дуже часто їх використовують при пошитті товстих шкір (ременів) і брезенту. До недоліків можна віднести низьку швидкість зшивання та погане регулювання натягу нитки.

Корінна зміна в конструкції машин відбулася у 1850 році, коли відразу три винахідники Вільсон, Гіббс і Зінгер запатентували нові конструкції. Найбільш вдалою машиною виявилася машина Зінгера з так званим «човником, що коливається». Суть винаходу - човник став ходити не уздовж машини, як раніше, а здійснював дугоподібний рух упоперек станини машини. Одночасно з цим змінився вид човника, він став зручнішим для проходження через нього нитки, а також  більш досконалим стало регулювання натягу нитки. Нитка човника регулювалася пружиною, а верхня нитка регулювалася чашечками нитконатягувача. У 1854 році в Нью-Йорку Ісааком Зінгером спільно з Едуардом Кларком було створено товариство "І. М. Зінгер і К^о", а в штаті Нью-Джерсі заснований завод з виробництва швейних машин. Підприємство росло і розвивалося. Секрет успіху полягав не тільки в популярності самої продукції, але і в запровадженні новаторських ринкових стратегій. Унікальна на ті часи система продажів у розстрочку дозволила компанії до 1863 року завоювати світову популярність і лідерство.

Наприкінці 19-го століття був справжній бум з виробництва і продажу швейних машин. Багато відомих фірм з'явилися саме в цей час. У Німеччині це "Pfaff", "Veritas","Kaizer" і декілька тепер невідомих фірм. На заводі Вітенберга збиралися американські Зінгери (У післявоєнний час з 1948 р.) . Що згодом привело до загальноприйнятої помилки щодо фірми "Singer & K", як німецької компанії. Одним з найбільших філіалів цієї транснаціональної компанії до першої світової війни, був Подольський філіал в Росії. З 1904 по 1914 рік на ньому було виготовлено і зібрано близько 600 тисяч швейних машин різних класів. Після революції підприємство націоналізували і продовжували випускати ті ж машинки, що і до революції, але під іншими назвами, спочатку "Госшвеймашина", потім "ПМЗ". Після другої світової війни "Singer" на території СРСР, у чистому вигляді більше не випускалися. Були випущені: в Орші типа "Singer" 115 кл. - "Орша"; у Подольську - "ПМЗ-2", скопійовані з фінської "Tikka", довоєнної розробки фірми Зінгер.

Тривалий час зберігалися філіали в багатьох країнах світу, на базі цих філіалів виникло безліч інших відомих фірм, особливо в країнах колишнього соцтабору. Це особливо помітно, якщо уважно розглядати вузли і механізми побутових машин соцкраїн, які в своїй більшості дуже схожі на "Singer" 15 класу. Мабуть найцікавіші свої розробки впровадили чехословацькі умільці. Деякі моделі "Лади" до цих пір вражають витонченістю і неординарністю інженерної думки. Можна навіть сказати неперевершеним, на рівні механіки, інженерним опрацювання всіх вузлів і механізмів машини. Слід також відзначити деякі справді вдалі (наприклад Коламбія) моделі німецької фірми "Veritas" і "Konler". Дуже непогані угорські машинки "Panonia". І, звичайно, не можна не згадати про надійних і простих польських "Radom".

Що ж до "Singer". В даний момент величезна промислова імперія зазнає збитки, особливо після недавньої покупки фірми "Pfaff" в Німеччині і концерну "Подольськ" в Підмосков’ї. Не допомогла їй і продаж свого філіалу на Тайвані. Давню фірму тіснять по всьому фронту молодші( відносно) азіатські фірми. Лідером з продажу на сьогодні є японська фірма "Brother", відома в Росії ще під назвою "Чорі". Заснована у 1908 році, фірма з 1934 року випускає побутові машинки. До 1995 року фірма випустила 30 мільйонів швейних машин. Основні філіали фірми на Тайвані і у Китаї. Швейні машини фірми "Brother" відрізняє простота в експлуатації, технічному обслуговуванні і наявність моделей на будь-який смак і гаманець. В даний момент фірма робить акцент на здешевлення своєї продукції. Найбільший парк продукції відноситься до не дуже якісних, але  дешевих, за західними мірками, моделей машин типу "мильниця". Ці машини прості, але позбавлені деяких потрібних функцій, наприклад,  регулятора тиску лапки на тканину. Так само у багатьох моделей багато слабких місць в їх конструкції, що веде до частих поломок. Надійніші, хоч і не набагато дорожчі, машинки фірми "Janome". Вони чудово зарекомендували себе на російському ринку і мають постійний і невщухаючий попит. Заснована у 1921 році фірма на даний момент випускає більше 280 моделей швейних машин і є провідним виробником машин з комп'ютерним управлінням. Машини цієї фірми, а особливо серію My Style, їх відрізняє висока надійність, безшумність у роботі і простота в обслуговуванні.

На заводах фірми "Janome" випускаються і машини інших відомих фірм таких як німецькою "Pfaff", машинки класу "Hobby", швейцарської фірми "Elna" і інших. Розповідь про японські компанії не можна завершити не розповівши ще про двох відомих виробників швейних машин "Toyota" і "Jaguar". На даний момент обидві фірми розгубили завойовані раніше позиції, їх машинний парк невеликий, але є цікаві моделі і у цих фірм. Так,  машинки фірми "Toyota" часто перевершують всіх своїх конкурентів за якістю виготовлення, а фірма "Jaguar" заявила про створення першої Онлайнової машинки, що підключається до Інтернету. Що ж стосується ще недавно знаменитих європейських фірм, таких як "Huscvarna", "Eina" або ще з десяток інших, то видно їм доведеться поступитися агресивній і умілій політиці японських фірм. "Husqvarna" робить машини витончені, красивого, вишуканого дизайну, але вони зовсім не підлягають ремонту, з малим терміном експлуатації,  складні і дорогі в обслуговуванні. Машини інших європейських фірм, при їх відносно гарній  якості, відрізняє непомірно висока ціна, що часто веде до падіння попиту на них.

  ПРАКТИЧНА РОБОТА: "Заправляння ниток у швейну машину "

1.      Заправляння верхньої нитки в машину.

Послідовність   виконання   роботи:

1.    Установи голку в крайнє верхнє положення, повернувши махове колесо на себе. Пам’ятай, що ноги під час заправляння нитки повинні бути зняті з педалі.

2.    Котушку з нитками надінь на котушковий стержень на рукаві машини.

3.   Протягни нитку вліво й пропусти її через проріз нитконапрямляча.

4.   Підведи нитку із тильного боку під регулятор натягу верхньої нитки, протягни її між шайбами.

5.    Заправ нитку за компенсаційну пружину.

6.   Протягни нитку через вушко ниткопритягача рухом на себе.

7. Протягни нитку вниз і заведи за гачок нитконапрямляча.

8. Заведи нитку за гачок нитконапрямляча на голкотримачі.

9. Утягни нитку у вушко голки рухом справа наліво (у машині 2М класу ПМЗ) або рухом спереду назад (у машині «Чайка III» класу ПМЗ). Залиши вільний кінець нитки за­вдовжки 8... 10 см.

    2.  Заправляння шпульки в шпульний ковпачок

Послідовність   виконання   роботи:

1.     У ліву руку візьми шпульний ковпачок так, щоб уста­новочний палець був зверху.

2.    Пальцями правої руки візьми шпульку так, щоб нитка була намотана у напрямку на себе. (Пам'ятай,якщо шпульку встановити навпаки, то під час шиття рватиметься нитка).

3.    Установи шпульку в ковпачок.

4.    Нитку заведи в косий проріз корпусу.

5.     Протягни нитку під пружину натягу.

6.    Виведи нитку зліва в проріз на кінці пружини.  Перевір, щоб нитка виходила зі шпульного ковпачка з певним натягом.

3.     Установлення шпульного ковпачка в машину

Послідовність   виконання   роботи:

1.    Установи голку в крайнє верхнє положення.

2.    Відсунь засувну пластину на платформі машини.

3.    Пальцями лівої руки візьми заправлений шпульний ковпачок за заскочку і надінь його на центровий стержень корпусу човника до упору.

4.    Стеж, щоб палець шпульного ковпачка увійшов у паз накладного кільця. Якщо при цьому легенько клацнуло, то ковпачок із шпулькою встановлено правильно.

5.     Закрий засувну пластину.

6.    Виведи нижню нитку нагору. Для цього лівою рукою притримуй кінець верхньої нитки, не натягуючи її. Повер­тай махове колесо на себе, щоб голка увійшла в голкову пла­стину і вийшла з неї. Після цього лівою рукою потягни нит­ку і кінець нижньої нитки вийде наверх.

7.    Кінці обох ниток відведи за лапку.

Пошиття наволочки

Технологічна карта виготовлення виробу.

План пошиття наволочки.

1.   Обробити поперечні зрізи.

2.   Зробити розмітку для клапана.

3.   Скласти деталь.

4.   Обробити бічні зрізи.

5.   Вивернути виріб.

6.   Відпрасувати виріб. Скласти.

Розкроювання наволочки.

Послідовність виконання роботи:

1.                   Підготуй робоче місце для розкроювання.

2.                   Підготуй тканину до розкроювання: визнач лицьовий і виворітний боки, познач напрямок нитки основи, дефекти тканини.

3.                   Настели тканину для розкроювання. Для цього зігни її вдвоє уздовж нитки основи на ширину викрійки плюс припуски на шви.

4.                   Розклади деталі викрійки на тканині так, щоб відходів тканини було як найменше. Осьова лінія викрійки має  збігатися з лінією згину тканини.

5.       Перевір правильність розкладки.

6.       Приколи викрійки шпильками.

7.      Обведи деталі викрійки крейдою або милом.

8.      Нанеси лінію розкроювання паралельно лінії обкрейдування на відстані припусків на шви.

9.       Познач на тканині  всі контрольні точки.

10.  Викрій деталі наволочки, розрізаючи тканину точно по зовнішній лінії контурів деталей (лінії розкроювання).

11. Зніми шпильки і викрійки з деталей наволочки.

12. Перевір наявність усіх деталей, якість розкрою.

Технологічна карта. Виготовлення наволочки з клапаном

ПОБУДОВА КРЕСЛЕННЯ НАВОЛОЧКИ

Вихідні дані для побудови креслення

№ п/п	Назва мірки	Позначення мірки	Величина, см.	Вільне облягання
1	Довжина виробу	Дв	38	2
2	Ширина виробу	Шв	38	-

Зняття мірок з подушки 

     1. За допомогою       сантиметрової стрічки зняти мірку довжини подушки.

        Записати мірку у зошит за зразком: Д под.=38см.

2. 3няти мірку ширини подушки. Записати отримані дані у зошит:  Ш под.=38см.

     З. Записати прибавку на вільне облягання П=2см.

4. 3аписати вибрану довжину клапана. Д клап.=15см.  

Мірки, до яких додають припуски	Призначення припусків	Числове значення в см.
До довжини деталі	На клапан	15
До довжини деталі	На шви	3
До довжини деталі	На зсідання тканини	2
До ширини деталі	На шви	4

     Побудова креслення наволочки з клапаном       

№ п/п	Послідовність побудови креслення	Відрізки на кресленні та розрахунко ві формули	Розрахунок для наволочки на подушку розміром 38×38 см	Графічне зображення
1.	Побудувати прямий кут з вершиною в точці А (ліворуч в горі).
2.	Від точки А вниз відкласти подвійну довжину подушки (з прибавкою на вільне облягання) плюс довжину клапана і позначити точку Д.	АД=2(Дпод. + +П)+Дклап.	АД=2(38+2) +15=95
3.	Від точки А праворуч відкласти половину ширини подушки (з прибавкою на вільне облягання). Позначити точку Ш.	АШ=(Шпод. + +П):2	АШ=(38+2): 2= =20
4.	Через точку Д провести горизонтальну лінію.
5.	Через точку Ш провести вертикальну лінію. На перетині ліній позначити точку Д1.

                                                             

№ п/п	Послідовність побудови креслення	Відрізки на кресленні та розрахункові формули	Розрахунок для наволочки на подушку розміром 38×38 см	Графічне зображення
6.	Від точки Д і Д1 відкласти вгору довжину клапана і позначити точки К і К1.	ДК=Д1К1= =Дклап.	ДК=Д1К1=15
7.	З’єднати точки КК1 штрихпунктирною лінією з двома точками – лінія згину клапана.
8.	Від точки А і Ш вниз відкласти довжину подушки (додаючи прибавку на вільне облягання) і позначити точки З і З1	АЗ=ШЗ= Дпод.+П	АЗ=ШЗ1= 38 +2==40
9.	З’єднати точки З і З1 штрихпунктирною лінією з двома точками – лінія згину наволочки.
10.	Відрізок АД позначити штрих-пунктирною лінією – осьова лінія наволочки.
11.	Навести контурні лінії наволочки суцільною товстою лінією.

Розробка робочих лекал

Специфікація лекал і деталей крою з основної тканини

№ п/п	Деталь	Кількість лекал	Кількість деталей крою	Примітка
1	1	1	1	Прямокутник розміром  98 х 44 см.

Карта витрат матеріалу

Тканина		Рамка розкладання
		Ширина	Довжина
Основна	44		98

5 А,Б клас. 

Завдання на понеділок

03 лютого 2020 р.

1. Зошит

2. Форма

3. Матеріали та інструменти: 

ДОДАТОК 1, ДОДАТОК 2 (далі)

- деталі крою сердечка;

- тканина;

- голка;

- ножиці;

- наповнювач;

- нитки;

- оздоблення

Кінцева обробка на уроці

5 А,Б клас. 

Завдання на понеділок

27січня 2020 р.

1. Зошит

2. Форма
3. Матеріали та інструменти: 
ДОДАТОК 1, ДОДАТОК 2 (далі)
- деталі крою сердечка;
- тканина;
- голка;
- ножиці;
- наповнювач;
- нитки;
- оздоблення

5 А, клас. Завдання на понеділок

20 січня 2020 року

1. Зошит

2. Форма
3. Матеріали та інструменти: ДОДАТОК 1, ДОДАТОК 2 (далі)
- шаблон або папір для шаблону;
- тканина;
- голка;
- ножиці;
- наповнювач;
- нитки;
- оздоблення

ДОДАТОК 1

ВИРОБИ-АНАЛОГИ

ДОДАТОК 2

ТЕХНОЛОГІЧНА ПОСЛІДОВНІСТЬ

5 А,Б клас. Завдання на понеділок

13 січня 2020 року

1. Зошит

2. Форма

2019 рік

5 А,Б клас. Завдання на понеділок

16 грудня 2019 року

1. Зошит.

3. Форма.

4. Матеріали та інструменти для вишивки:
- робоча тканина
- голка
- ножиці
- нитки муліне;
5. Принести "Мишку" для фотосесії.

5 А,Б клас. Завдання на понеділок

9 грудня 2019 року

1. Зошит.

3. Форма.

4. Матеріали та інструменти для виготовлення мишки:
- шаблон
- фліс (за бажанням 2-х кольорів);
- наповнювач;
- нитки;
- голка;
- ножиці
5. Оздоблення для мишки.
6. Дивитись додаткову інформацію (попередній урок)

                                                   

5 А,Б клас. Завдання на понеділок

2 грудня 2019 року

1. Зошит.

3. Форма.

4. Матеріали та інструменти для виготовлення мишки:
- шаблон
- фліс (за бажанням 2-х кольорів);
- наповнювач;
- нитки;
- голка;
- ножиці
5. Дивитись додаткову інформацію.

В передчутті Нового року, пропоную зшити новорічну мишку на ялинку. Трикутні мишки (або щури) з яскравих клаптиків тканини - дуже простий виріб! Тут немає складних деталей, вам не доведеться робити рухомі частини та скріплювати їх. Матеріали гранично прості і знайдуться в кожному будинку. Більш того - для створення таких мишенят можна використовувати будь-які обрізки, які завалялися в ящику для рукоділля! Чим яскравіше і незвичніше будуть звірята - там краще! А готовий виріб може стати гольницею, подушечкою або просто іграшкою. 

Отже, вам знадобиться:

- тканина в горошок або смужку (відрізок 20 х 30 см);

- лляна тканина для мордочки і вушок (відрізок 8 х 8 см);

- матеріал для набивання;

- інструменти для шиття (нитки, голки, ножиці, шпильки);

- папір для викрійок;

- чорний фломастер;

рожеві косметичні рум'яна, фарба або воскову крейду;

стрічка (10 см завдовжки, 3-5 мм завширшки);

відрізок джгута або косичка з ниток муліне.

Виготовлення виробу

Намалюйте від руки або роздрукуйте на принтері паперовий шаблон. Припуски на викрійці вже враховані. При бажанні можна зшити мишку цільної, з одного шматка - тоді ви можете відразу перенести шаблон на тканину. Якщо вам хочеться зшити іграшку з двох частин (голова - окремо, тулуб - окремо), розкроїте паперовий шаблон на дві частини. Відмірявши третину діаметра окружності, виріжте внутрішню частину шаблону (це буде голова), а зовнішню частину використовуйте, як викрійку для тіла.

- Вирізавши паперові деталі, прикріпіть їх шпильками до тканини і обведіть крейдою або милом. Відкріпивши папір, розкроїть тканину і розкладіть деталі перед собою. Вам знадобиться чотири однакові заготовки для вушок і по одній для тіла і голови.

- складіть вушка разом і зшийте їх по контуру (зверху і з боків). Через отвір, який залишився виверніть заготовки навиворіт, щоб приховати шви. При бажанні помістіть в вушка трохи наповнювача.

- складіть разом заготовки для мордочки і тіла. Потрібно намітити олівцем місце для вушок і не забути їх туди вкласти, поєднуючи деталі. Зрозуміло, зшивати заготовки потрібно з виворітного боку - для цього заздалегідь переконайтеся, що правильно розклали тканину! Дійшовши до поміченого місця, зробіть на вушку характерний залом, і тільки після цього підшийте його до іграшки.

- поверніть отриману цільну заготовку так, щоб вуха виявилися всередині. Прошийте бічну частину іграшки, потім виверніть її і потайним швом до середини зшийте задню частину. Закладіть хвостик з джгута або ниток (попередньо зав'язавши на ньому вузлик, щоб хвіст не випав з іграшки), закріпіть його швом.

- через отвір, що залишився наповніть мишку обраним матеріалом (ідеально підійде синтепух). Закінчите потайний шов.

- оформлення мишки: намалюйте їй фломастером ніс і очі, нарум`янити щічки, а на хвіст пов'яжіть красивий бант. Виріб готовий!

5 А,Б клас. Завдання на понеділок

25 листопада 2019 року

1. Зошит.

3. Форма.

4. Матеріали та інструменти для виготовлення аплікації.
5. На уроці будемо робити остаточну обробку виробу, оздоблення.
6. Дивитись додаткову інформацію.

5 А,Б клас. Завдання на понеділок

18 листопада 2019 року

1. Зошит.

3. Форма.

4. Матеріали та інструменти для виготовлення аплікації
5. Дивитись додаткову інформацію.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Аплікація з тканини    

            Аплікація або накладне шиття - це вид художнього оформлення виробів кольоровими клаптиками тканини або шкіри, попередньо вирізаними та нашитими на окремі елементи виробу. Виготовлення аплікації повністю залежить від фантазії. Якщо ви хочете зробити модну аплікацію, то віддати перевагу слід аплікаціям на текстилі.

Оздоблення виробів аплікацією: 

Аплікація як вид художнього оздоблення виробів. 

Види аплікації та ЇЇ застосування

1.    Історія виникнення аплікації.

2.    Загальні відомості про аплікацію.

3.    Види аплікації.

4.    Інструменти та матеріали для виготовлення аплікації.

Історія виникнення аплікації

Для того щоб оздобити одяг, побутові речі, люди з давніх-давен виконували аплікації.

Аплікація виникла понад дві тисячі років тому, коли кочівники прикрашали предмети домашнього вжитку, одяг, взуття, упряж й житло візерунками зі шматочків шкіри, хутра, повсті, берести.

Основним матеріалом для виготовлення аплікації в давнину були шкіра тварин і вовна.

Пізніше для оздоблення почали використовувати різні тканини (вовну, шовк, оксамит), хутро, шнури, тасьму, бісер, лелітки (блискучі кружальця). Кравці та ткачі виготовляли смуги тканих, вишитих орнаментів, які нашивали на одяг. Яскравими аплікаціями з оксамиту, сукна та шкіри оздоблювали шатра, господарський інвентар.

І сьогодні аплікацією прикрашають найрізноманітніші за призначенням вироби: одяг, речі для дому та відпочинку. Часто застосовують аплікацію і при оформленні інтер’єру.

Аплікації, виготовлені руками наших майстрів, відомі далеко за межами України, зокрема, аплікація з оксамиту народного художника України Михайла Біласа «Гуцульське весілля», що вражає яскравістю кольорів.

Це цікаво

Техніку кравецької аплікації широко використовували в Давньому Єгипті, а пізніше — в інших країнах.

Модними були льняні туніки з нашитими тканими медаль-йонами-аплікаціями. Сюжети медальйонів були різні: зображення місцевих чи грецьких богів, диких звірів, рослинні, пізніше християнські мотиви. їх виготовляли в техніці, подібній до сучасного гобелена.

А які чудові візерунки із сукна та шкіри прикрашали і прикрашають одяг карпатського населення (мал. 32): корсети, фартухи, спідниці, свитки, кожухи, а в деяких селах — і рушники.

Гарно доповнюють вони і сучасне стилізоване вбрання — свитки, кептарики тощо.

Загальні відомості про аплікацію

Аплікація є найбільш простим та доступним видом декоративного мистецтва. Аплікація — це накладання, наклеювання, нашивання на основний фон окремо вирізаних частин якого-небудь малюнка: мотивів із тканини, шкіри або інших матеріалів. Аплікацією можна ефектно прикрасити виріб або використати під час оновлення одягу (закрити аплікацією місце плями, потертості, пошкодження тощо).

Аплікація (з лат. аррІісаНо — прикладання, приєднання) — виготовлення різних художніх зображень нашиванням або наклеюванням на основу різноманітних матеріалів (тканини, паперу, шкіри тощо); виріб, оздоблений таким способом.

Це цікаво

Сьогодні торговельна мережа пропонує термоаплікації із зображенням квітів, птахів, героїв мультиплікації, шевронів* із логотипами* відомих брендів*. Такі аплікації достатньо приклеїти за допомогою праски або пришити.

Існують такі види аплікації:

•    предметна, сюжетна;

•    одноколірна, багатоколірна;

•    декоративна (орнаментальна);

•    пласка, об’ємна;

•    абстрактна;

•    силуетна тощо.

Усі види аплікацій виконують на певній основі. Основа — це матеріал, на який накладають аплікацію. Матеріал для основи має бути більш щільним за фактурою, ніж деталі аплікації. Окремі елементи аплікації, залежно від матеріалу, можна пришивати (вручну чи на швейній машині) або приклеювати.

Предметна аплікація — це зображення окремих предметів (мал. 33).

Сюжетна аплікація відображає події, явища, складається з декількох різних фігур (мал. 34).

Декоративну аплікацію можна складати з геометричних і рослинних елементів та візерунків народного орнаменту (мал. 35).

Пласку аплікацію виконують вирізуванням деталей із тканини, шкіри та інших матеріалів і нашиванням або наклеюванням їх на основу (мал. 36).

В об’ємній аплікації пришивають чи приклеюють на основу тільки частини окремих елементів. Крім того, об’ємну аплікацію виготовляють, підкладаючи під деталі аплікації вату, синтепон, ватин, шматочки байки, фланелі тощо (мал. 37).

Абстрактна аплікація передбачає спрощене зображення загальної картини, позбавленої конкретності (мал. 38).

Силуетна аплікація полягає в зображенні певних силуетів людей, тварин, птахів, рослин, предметів (мал. 39).

Аплікації можуть бути простими і складними, тобто складатись із декількох або багатьох елементів (мал. 40).

Аплікація може бути одношарова або багатошарова. В одношаровій аплікації зображення предметів та їх деталей нашивають або наклеюють на основу в один шар (мал. 41). Багатошарову аплікацію виконують нашиванням або наклеюванням на фон зображень предметів та їх деталей у два-три шари (мал. 42).

Інструменти, пристосування та матеріали для виготовлення аплікації

Для виготовлення аплікації необхідні відповідні інструменти, пристосування* та матеріали (мал. 43): тканина, копіювальний папір (а), калька, лінійка (б), сантиметрова стрічка (в), гольник (г), нитки для вишивання (ґ) та шиття (5), полотно для вишивання (е), п’яльця (є), крейда (ж), кілочок (з), наперсток (і), ножиці для паперу, тканини і ниток (и), клей (тс), голки для вишивання та шиття (л), олівець (м), гумка.

Технікою аплікації можна виготовити безліч виробів із різноманітних матеріалів. Тканиною, мереживом, стрічками оздоблюють панно, штори, ковдри, скатертини, покривала, сумки, одяг, меблі тощо.

Аплікацією можна оздобити вироби зі шкіри: сумки, гаманці, скриньки, обкладинки, ремені, прикраси тощо.

Для оздоблення предметів домашнього вжитку використовують папір, ґудзики, намистинки, бісер, природний матеріал.

Розгляньте малюнки й визначте, з яких матеріалів виготовлено аплікації.

Розглянь разом з дорослими малюнки й визнач види аплікації.

5 А,Б клас. Завдання на понеділок

11 листопада 2019 року

1. Зошит.

3. Форма.

4. Матеріали та інструменти для виготовлення аплікації:

- тканина, 

- копіювальний папір, 

- калька, 

- лінійка, 

- сантиметрова стрічка, 

- гольник, 

- нитки для вишивання та шиття, 

- полотно для вишивання,

- крейда, 

- наперсток, 

- ножиці, 

- клей, 

- голки, 

- олівець, 

- гумка.

5. Дивитись додаткову інформацію.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

 Виготовлення деталей аплікації

1.    Підготовка тканини для аплікації.

2.    Перенесення малюнка на основу.

3.    Маркування деталей аплікації. Вирізування шаблонів.

4.    Вирізування деталей аплікації.

Підготовка тканини для аплікації

Для створення аплікації можна використовувати такі матеріали: різноманітні тканини, обрізки тканини, шматочки шкіри, повсть, хутро, фетр та ін. (мал. 60).

Найкраще для виготовлення аплікації використовувати нетовсті тканини (вовняні, льняні, бавовняні) (мал. 61).

Перш ніж розпочати вирізувати деталі аплікації, тканину необхідно випрати або добре намочити. Під час прання тканина може збігтися, з неї може змитися зайва фарба. Завдяки цьому в готовому виробі тканина не збігатиметься і більше не линятиме. Виготовляючи аплікацію, важливо пам’ятати, що кожна тканина має характерне для неї зсідання, до того ж бавовняні тканини збігаються менше, а вовняні — більше.

Після прання тканину слід підкрохмалити. Тонкий шовк, сатин, ситець, крепдешин, тонку вовняну тканину, мереживо можна обробити картопляним, кукурудзяним або рисовим крохмалем. Для цього 1 столову ложку крохмалю розводять віл теплої води. Вовняні, льняні, бавовняні тканини достатньо змочити в розведеному водою рідкому клеї ПВА. Цупкі тканини (сукно, тканина для меблів, джинсова тканина, фетр, неткані матеріали) обробляють желатином. Для цього ЗО г желатину розводять віл води, просочують ним виворітний бік цупкої тканини і дають висохнути.

Після висушування підкрохмалену тканину прасують без відпарювання. Пруг тканини обов’язково обрізують. Усе це дасть можливість виконати якісний і привабливий виріб, поліпшить його естетичні якості.

Тканину для виготовлення деталей аплікації можна ущільнити нетканим матеріалом з клейовим покриттям.

Найкраще підійде флізелін з клейовим покриттям (мал. 62).

Флізелін від нім. Vlieseline — назва класу папероподібних нетканих матеріалів на основі проклеєних і непроклеєних, модифікованих* і немодифікованих целюлозних волокон.

Флізелін має різний ступінь жорсткості. За ступенем жорсткості він може використовуватися як для дублювання тонких тканин, так і для щільних. Флізелін ідеально підходить для проклеювання невеликих деталей.

Перенесення малюнка на основу

Для перенесення малюнка з паперу на тканину — основу аплікації — використовують копіювальний папір. Для цього його прикріплюють до основи за допомогою шпильок.

Копіювальний папір — тонкий папір з нанесеним на одну із сторін шаром фарби; призначений для отримання декількох копій документа або малюнка.

Щоб перенести малюнок на основу, необхідно покласти на лицьовий бік тканини копіювальний папір тією стороною, на яку нанесена фарба. Зверху розташувати малюнок відповідно до композиції майбутнього виробу. Перевірити, чи повністю малюнок розміщено на тканині. Сколоти шпильками разом малюнок, копіювальний папір та основу. Акуратно обвести малюнок олівцем. Перевірити, чи повністю зображення переведено на тканину. Для цього відколоти одну або дві шпильки і підняти край паперу. Якщо малюнок перенесено повністю та якісно, можна відколоти решту шпильок.

Маркування деталей аплікації. Вирізування шаблонів та деталей аплікації

Щоб не переплутати деталі аплікації, їх нумерують, тобто виконують маркування. Маркування деталей проводять на ескізі й малюнку для шаблонів аплікації. Після маркування вирізують шаблони (мал. 63).

Виготовлені шаблони накладають на лицьовий бік тканини відповідного кольору, приколюють шпильками та обводять по контуру олівцем, кравецькою крейдою. Шаблони накладають на тканину компактно (мал. 64).

Розкладаючи шаблони, стежать за тим, щоб нитка основи робочої тканини й нитка основи фону збігалися, інакше під час прання та прасування виріб деформується.

Після обведення шаблони відколюють, звертаючи увагу на те, щоб лінії обведення було добре видно й вони відповідали контурам шаблонів. Деталі акуратно вирізують по обведених лініях. Якщо тканина не обсипається, деталі вирізують по контуру, якщо обсипається — відступивши 2-5 мм, щоб можна було підгорнути

край. Вирізані деталі маркують, проставляючи крейдою з вивороту номер, відповідно до того, який проставлений на ескізі або шаблоні аплікації. Перед приклеюванням або пришиванням деталей аплікації перевіряють, чи збігаються вони з малюнком, переведеним на основу (мал. 64).

Інструменти для вирізування деталей аплікації

Вирізати деталі аплікації з тканини, шкіри можна звичайними ножицями (зріз буде гладенький) (мал. 65, а) і спеціальними ножицями із зубцями (зріз буде у вигляді невеличких зубчиків) (мал. 65, б). Ножицями із зубцями часто вирізують деталі аплікації при клеєному способі, а простими — для обробки аплікації декоративними швами.

Для виготовлення деталей аплікації зі шкіри може знадобитися спеціальний ніж-косяк (мал. 66, а). Для вирізування деталей аплікації з паперу використовують канцелярський ніж (мал. 66, б). Дизайнерським ножем (мал. 66, в) вирізують декоративні вироби і трафарети з паперу, тканини.

Правила безпечної роботи ножицями

1. Зберігати ножиці із зімкнутими лезами в спеціально відведеному місці (або футлярі).

2.    На робочому столі ножиці із зімкнутими лезами класти праворуч (якщо працюєш лівою рукою — ліворуч).

3.    Розрізуючи тканину, вузьке лезо ножиць розміщувати під тканиною, пальці лівої руки тримати на безпечній відстані, притримуючи тканину.

4.    Не відволікати уваги працюючих ножицями.

5.    Передавати ножиці кільцями вперед.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Перенесення малюнка на тканину та виготовлення деталей аплікації

Інструменти та матеріали: тканина для основи аплікації, клаптики тканини для деталей аплікації, копіювальний папір, крейда, ножиці, шпильки, шаблони.

Послідовність виконання роботи

1.    Підготувати тканину для основи аплікації.

2.    Перевести малюнок на тканину.

3.    Виконати маркування деталей аплікації відповідно до ескізу.

4.    Викласти на тканину паперові заготовки (шаблони) деталей аплікації відповідно до кольору, розпочинаючи з більших деталей.

5.    Приколоти шаблони до тканини шпильками.

6.    Обвести шаблони по контуру крейдою.

7.    Вирізати обведені деталі аплікації по контуру.

8.    Накласти всі деталі аплікації на основну тканину в необхідних місцях ескізу, уточнити форму, сумісність фону й кольору деталей.

9.    Скріпити шпильками накладені деталі аплікації з основою.

10.    Роботу виконувати з дотриманням правил безпечної праці.

Деталі аплікації, маркування деталей аплікації, шаблон.

1.    Як готують тканину для виготовлення аплікації?

2.    З якою метою маркують деталі аплікації?

3.    Для чого приколюють шаблони до тканини шпильками?

4.    Чим обводять деталі аплікації?

5.    Що необхідно зробити після вирізування деталей аплікації?

Шаблони

5 А,Б клас. Завдання на понеділок

04 листопада 2019 року

1. Зошит.
3. Форма.
4. Матеріали та інструменти для виготовлення листівки.
5. Дивитись додаткову інформацію.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Виготовлення листівок з паперу

Ми сприймаємо листівку як атрибут поздоровлення зі святом або важливою подією. Набагато більше цінуються листівки, зроблені своїми руками, так як вони зберігають позитивну енергетику та теплоту рук, які її робили спеціально для вас і думаючи про вас.

Майстер-клас з виготовлення листівки

Пропоную вам зробити для своєї мами ось таку красиву і ніжну листівку «Три метелики», яку ви можете подарувати їй на 8 березня, на день народження, на день матері або просто так зі словами любові і подяки.

Матеріали і інструменти

• Клей або лак з блискітками

• Олівець і лінійка

• Щільний білий папір

• Ножиці

• Клей-олівець

Опис виготовлення листівки

1. Акуратно виріжте всі деталі під № 3.

Шаблони для виготовлення листівки

2. Прикрасьте блискітками вирізаних метеликів. Можна змастити блискітками краю крилець, а можна поставити крапочки посередині - на ваш смак. Дайте висохнути.

3. Основа для листівки - прямокутник розміром 37,5x17 див. Щоб розділити його на 3 частини, відступивши від краю 12,5 см і накресліть вертикальну лінію. Відступивши від неї 12,5 см і знову накресліть лінію. Зігніть по цим лініям папір, щоб ліва і права частини складалися до центру.

4. Розріжте прямокутник із зеленим фоном по діагоналі, накресливши попередньо лінію по лінійці. Приклейте один трикутник до лівої частини основи листівки, а другий - до правої частини (фото 2). Відріжте зайву білу папір. Складіть листівку, щоб зліва і справа були зелені трикутні стулки. Так вона буде закриватися.

5. Приклейте рамочку з написом «Дорогої мами!» до нижньої частини правої стулки, а квадратну рамку - на лівій стулці. Для цього на звороті її потрібно змастити клеєм тільки наполовину. Приміряйте деталь перед тим, як змастити її клеєм.

6. Злегка складіть крила метеликів, і приклейте їх до білого фону за одне крило. Листівка готова!